Забула внучка в баби черевички



Категории Чернiлевський Станiслав ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Забула внучка в баби черевички... Дитячим смiхом бризнувши в зело, За повелiнням вiковоï звички Перекотилось лiто за село. Махнуло рученя на бензовозi — I курява вляглась пiсля колiс. А бабка все стояла на дорозi, Хустинкою торкаючись до слiз. I вийшли в небо зорi-жаровички, I тихо бабка посеред села Малесенькi дитячi черевички У спорожнiлу хату занесла. Лягла собi. I свiтло не свiтила. Торкнулась черевичкiв перед сном – I осiнь ïй тихенько опустила Горiховий листок перед вiкном. Коментар Дитина, мати, бабуся. Родина, рiд. Це тi одвiчнi поняття, без котрих i життя — не життя. У далекому селi живе бабуся. Повиростали дiти, розлетiлися свiтами. А вона одна, живе спогадами. I яка ж радiсть, коли приïжджає (якимось, мабуть, попутним транспортом) онука! Нащебече бабусi про своï студентськi новини, про те, як зайнятi на роботi тато й мама, поïсть бабусиних пирiжкiв, поп'є свiжого молочка вiд сусiдськоï корови та й помахає ручкою: треба ïхати, хоч на бензовозi, бо коли ще щось буде... Поспiхом забула черевички якi перевзувалася. Бабусi — дорога згадка. Торкнулася старенька черевичкiв, що ще нiби зберiгали тепло милих нiжок, i заснула щасливо. А над нею — зорi-жаровички й останнiй горiховий листок. Ця зворушлива поезiя закликає: любiть своïх рiдних, не забувайте стареньких!

Метки Забула внучка в баби черевички, Чернiлевський Станiслав, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Забула внучка в баби черевички