Теплота родинного Iнтиму



Категории Станiслав Чернiлевський ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Теплота родинного iнтиму. Ще на шибах досвiток не скрес. Встала мати. Мотузочком диму Хату прив'язала до небес. Станiслав Чернiлевський використовує виразну метафору мотузочком диму / Хату прив'язала до небес, позначаючи таким чином, що мати розтопила пiч i дим пiднявся вгору. Весело i з ляком серед печi Полум'я гуляє по гiллю. Ковдрою закутуючи плечi, Мати не пита, чому не сплю. Вже однак зникає гiркотина, Не катує серце печiя. Знову я — малесенька дитина, Мати знає бiльше, анiж я. За допомогою персонiфiкацiï полум'я гуляє, печiя не катує створюються яскравi образи родинного затишку й тепла. Матерi розказувати не треба, Як душа свiтлiє перед днем В хатi, що прив'язана до неба Свiтанковим маминим вогнем. Образ хати, прив'язаноï до неба, передає ставлення автора до батькiвськоï хати як до найвищоï цiнностi, даноï людинi небесами. Забула внучка в баби черевички... Дитячим смiхом бризнувши в зело, За повелiнням вiковоï звички Перекотилось лiто за село. Махнуло рученя на бензовозi I курява вляглась пiсля колiс. А бабка все стояла на дорозi, Хустинкою торкаючись до слiз. Автор створює образ самотньоï бабусi за допомогою сполуки спорожнiла хата: I вийшли в небо зорi-жаровички, I тихо бабка посеред села Малесенькi дитячi черевички У спорожнiлу хату занесла. Лягла собi. I свiтло не свiтила. Торкнулась черевичкiв перед сном — I осiнь ïй тихенько опустила Горiховий листок перед вiкном. Своïми вiршами Станiслав Чернiлевський доводить, що сiм'я — найвища цiннiсть для людини, i найбiльше горе — самотнiсть, закликає цiнувати родинне тепло.

Метки Теплота родинного iнтиму, СТАНIСЛАВ ЧЕРНIЛЕВСЬКИЙ, скорочено, стисло, уривки, у скороченому вигладi, коротко
Теплота родинного Iнтиму